20 C
New York
29 Травня, 2020
Суспільство

Звільнений з російського полону матрос ВМСУ: «Їх лікарі могли голими руками лізти в відкриті рани»

Матрос Військово-морських сил Андрій Ейдер – наймолодший з українських військовослужбовців, що потрапили в полон після зіткнення 25 листопада 2018 року біля берегів окупованого Криму.
Сьогодні, через майже рік після тих подій, українські моряки знову на свободі і продовжують нести службу. Але не всі – деякі змушені відновлювати своє здоров’я. Серед них – і матрос Ейдер. У бою з росіянами юнака поранило п’ятьма осколками. Крім того, він отримав сильний забій голови.
У полоні Андрію зробили операцію, після чого його перевели, забинтованого, в звичайну московську в’язницю, де матрос провів довгих дев’ять місяців.

Видання «Думська» поспілкувалася захисником України, котрий повернувся з полону. Пропонуємо це інтервю нашим читачам.

«Думська». Можеш розповісти про сам бій 25 листопада. Що взагалі сталося? Твої враження?

Андрій Ейдер. Крім того, що був поранений в цьому бою, розповісти нічого не можу. Без коментарів.

Д. Чому? Начальство заборонило?

А.Е. Я – військовий, є визначений законом порядок отримання такої інформації. Особисто я можу тільки з приводу гуманітарних питань говорити.

Д. Гуманітарних?

А.Е. Ну, про те, як здоров’я і таке ось.

Д. Розкажи про те, як сидів у російській в’язниці.

А.Е. Спочатку мене посадили в «Матросскую тишу» (слідчий ізолятор №1 в російській столиці, існує з XVIII століття) – там були камери на три місця, чотири на два метри. Потім мене перевезли в «Лефортово» – спецізолятор ФСБ. Там умови були кращими. У камері вже сиділо по дві людини – я і російські арештанти. Сидів зі звичайними кримінальниками, яких час від часу міняли. Це були різні люди – від шахраїв до наркоторговців. У Лефортове в камерах були навіть телевізори. Траплялися досить специфічні люди, що говорять тільки на фені (кримінальний жаргон, – Ред.). Але наїздів на мене не було, все-таки вони розуміли, в чому різниця між нами: я – український військовослужбовець, а не звичайний в’язень.
Українських полонених ізолювали один від одного. Зустрічалися тільки на судах. З рідними за всі дев’ять місяців вдалося поговорити лише один раз – дали десять хвилин.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ МОРЯКИ І ПОЛІТВ’ЯЗНІ ПОВЕРНУЛИСЯ ДОДОМУ”

Д. Як відбувалося спілкування з сусідами по камері? Питання якісь задавали? Чи не намагалися сперечатися з тобою про «політику»?

А.Е. З цими людьми неможливо сперечатися. Неможливо з ними нормально спілкуватися, у них точка зору телевізора, вони думають і говорять так, як говорять по російських телеканалах. За всіма їх телеканалам висвітлення подій в Україні максимально пропагандистське. Про те, як нас взяли в полон, говорили приблизно так: ми, мовляв, йшли в Азовське море зі зброєю (з одного українського порту в інший український, – Ред.). Загалом, намагалися накинути побільше негативу на нас. Я намагався максимально обмежити спілкування з сусідами по камері, говорив лише на побутові теми.

Д. Як тебе лікували в Росії?

А.Е. У Керчі зробили операцію. Потім, коли перевезли до в’язниці, стали «лікувати» тюремні лікарі «Матроської тиші». Досить специфічним чином, треба сказати. Могли голими руками, без рукавичок і дезінфекції, залізти у відкриті рани. Антисанітарія була цілковита! Останнім зажило коліно, коли я був уже в Лефортове. Але говорити про повне одужання ще не можна, ще болю. Продовжую реабілітуватися в одеському госпіталі.
Взагалі, ставлення до заарештованих в російських в’язницях дуже погане. Звичайно, мене не били – персонал розумів, що до того, як і в яких умовах ми сидимо в тюрмі, прикута занадто велика увага. Був би великий скандал. Але як нас возили на суди … Вранці тебе виводять, садять в автозак. І відразу – в «стакан». Це вузьке загратоване містечко в машині. У суді розсаджували нас по таким же «склянках» – крихітним камерка без вікон і вентиляції, разом зі звичайними кримінальниками, які теж чекали своєї черги на суд. Загалом, спілкувалися з товаришами по службі тільки в автозаках, якщо пощастило їхати разом, або тільки вже в суді. Нам видавали сухпай на весь день, але якість продуктів було жахливим. Це взагалі не можна називати їжею – єдине, що можна було вживати, – пакетик чаю. Галети, наприклад, можна було підпалювати – вони горіли дуже яскраво. Якщо ти не взяв з собою з камери воду, то вважай, що води у тебе не буде цілий день. Раз в день наливали в одноразовий стаканчик з сухого пайка окріп. Це була вся вода на день, а чекати суду доводилося досить довго. Якщо стаканчик з тріщинами, то вода лилась і можна було залишитися взагалі без води. Після суду, по шляху в камеру, кілька разів обшукували. Все, що не належить, – відбирали. Це стосується перш за все мобільних телефонів.

Д. Як годували в тюрмі?

А.Е. Те, що давали, є просто неможливо. В ізоляторі була можливість купити продовольство – наше консульство перераховувало гроші. Але вибір в тюремному ларьку самий мінімальний. Звичайна вода, предмети гігієни, мінімум продуктів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Гордон до Порошенка: ЧОМУ КОЛИ УКРАЇНА БУЛА В КРОВІ, ВИ НЕ ВІДДАЛИ ЦЮ КЛЯТУ ФАБРИКУ?”

Д. Книги були?

А.Е. Книги приносили, але рідко. У російській в’язниці убогий вибір літератури – іноді доводилося читати по три рази одне і те ж.

Д. Після того, як вас обміняли, начальство відзвітувало, що вас всіх нагородили і підвищили у званнях. Вам дали статус учасника бойових дій?

А.Е. Мені не дали УБС, мені нічого про це не відомо, може бути, буде, але поки немає. У званні теж не підвищили, я як і раніше звичайний матрос. Навіть не старший.

Д. Будеш служити далі?

А.Е. Так. Буду служити – мої плани пов’язані з ВМСУ. Хочу вступити у військово-морський вуз і стати морським офіцером.

Д. Але цей варіант теж може припускати негативні наслідки: Україна воює. Можна отримати поранення або знову потрапити в полон. Ти цього не побоюєшся?

А.Е. Якщо людина йде служити на контракт в діючу армію, то він завжди передбачає, що може статися всяке. Якщо йдеться про поранення, то я цього не боюся. Якщо йдеться про полон, то до цього заздалегідь підготуватися неможливо – ніколи не знаєш, може це статися, чи ні. Але я не боюся. Я служу Україні!


Розмовляв Олександр Сибірцев

Джерело: Думская

 
ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ- ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ!
Відкрита група · 528 учасників
Приєднатися до групи
Друзі! Запрошую прєднуватися до групи підтримки Президента України Володимира Зеленського, оскільки багато груп, котрі на початку декларували свою при…
 

Related posts

Гладковському обрали запобіжний захід

admin

«Це людина, яку гроші не мотивують абсолютно. Він одержимий ідеєю поміняти країну і увійти в історію »

admin

Відсьогодні в Україні послаблюють карантин: що дозволено

admin

Leave a Comment