17.5 C
New York
Жовтень 23, 2019
Суспільство

Звільнений з російського полону матрос ВМСУ: «Їх лікарі могли голими руками лізти в відкриті рани»

Матрос Військово-морських сил Андрій Ейдер – наймолодший з українських військовослужбовців, що потрапили в полон після зіткнення 25 листопада 2018 року біля берегів окупованого Криму.
Сьогодні, через майже рік після тих подій, українські моряки знову на свободі і продовжують нести службу. Але не всі – деякі змушені відновлювати своє здоров’я. Серед них – і матрос Ейдер. У бою з росіянами юнака поранило п’ятьма осколками. Крім того, він отримав сильний забій голови.
У полоні Андрію зробили операцію, після чого його перевели, забинтованого, в звичайну московську в’язницю, де матрос провів довгих дев’ять місяців.

Видання «Думська» поспілкувалася захисником України, котрий повернувся з полону. Пропонуємо це інтервю нашим читачам.

«Думська». Можеш розповісти про сам бій 25 листопада. Що взагалі сталося? Твої враження?

Андрій Ейдер. Крім того, що був поранений в цьому бою, розповісти нічого не можу. Без коментарів.

Д. Чому? Начальство заборонило?

А.Е. Я – військовий, є визначений законом порядок отримання такої інформації. Особисто я можу тільки з приводу гуманітарних питань говорити.

Д. Гуманітарних?

А.Е. Ну, про те, як здоров’я і таке ось.

Д. Розкажи про те, як сидів у російській в’язниці.

А.Е. Спочатку мене посадили в «Матросскую тишу» (слідчий ізолятор №1 в російській столиці, існує з XVIII століття) – там були камери на три місця, чотири на два метри. Потім мене перевезли в «Лефортово» – спецізолятор ФСБ. Там умови були кращими. У камері вже сиділо по дві людини – я і російські арештанти. Сидів зі звичайними кримінальниками, яких час від часу міняли. Це були різні люди – від шахраїв до наркоторговців. У Лефортове в камерах були навіть телевізори. Траплялися досить специфічні люди, що говорять тільки на фені (кримінальний жаргон, – Ред.). Але наїздів на мене не було, все-таки вони розуміли, в чому різниця між нами: я – український військовослужбовець, а не звичайний в’язень.
Українських полонених ізолювали один від одного. Зустрічалися тільки на судах. З рідними за всі дев’ять місяців вдалося поговорити лише один раз – дали десять хвилин.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ МОРЯКИ І ПОЛІТВ’ЯЗНІ ПОВЕРНУЛИСЯ ДОДОМУ”

Д. Як відбувалося спілкування з сусідами по камері? Питання якісь задавали? Чи не намагалися сперечатися з тобою про «політику»?

А.Е. З цими людьми неможливо сперечатися. Неможливо з ними нормально спілкуватися, у них точка зору телевізора, вони думають і говорять так, як говорять по російських телеканалах. За всіма їх телеканалам висвітлення подій в Україні максимально пропагандистське. Про те, як нас взяли в полон, говорили приблизно так: ми, мовляв, йшли в Азовське море зі зброєю (з одного українського порту в інший український, – Ред.). Загалом, намагалися накинути побільше негативу на нас. Я намагався максимально обмежити спілкування з сусідами по камері, говорив лише на побутові теми.

Д. Як тебе лікували в Росії?

А.Е. У Керчі зробили операцію. Потім, коли перевезли до в’язниці, стали «лікувати» тюремні лікарі «Матроської тиші». Досить специфічним чином, треба сказати. Могли голими руками, без рукавичок і дезінфекції, залізти у відкриті рани. Антисанітарія була цілковита! Останнім зажило коліно, коли я був уже в Лефортове. Але говорити про повне одужання ще не можна, ще болю. Продовжую реабілітуватися в одеському госпіталі.
Взагалі, ставлення до заарештованих в російських в’язницях дуже погане. Звичайно, мене не били – персонал розумів, що до того, як і в яких умовах ми сидимо в тюрмі, прикута занадто велика увага. Був би великий скандал. Але як нас возили на суди … Вранці тебе виводять, садять в автозак. І відразу – в «стакан». Це вузьке загратоване містечко в машині. У суді розсаджували нас по таким же «склянках» – крихітним камерка без вікон і вентиляції, разом зі звичайними кримінальниками, які теж чекали своєї черги на суд. Загалом, спілкувалися з товаришами по службі тільки в автозаках, якщо пощастило їхати разом, або тільки вже в суді. Нам видавали сухпай на весь день, але якість продуктів було жахливим. Це взагалі не можна називати їжею – єдине, що можна було вживати, – пакетик чаю. Галети, наприклад, можна було підпалювати – вони горіли дуже яскраво. Якщо ти не взяв з собою з камери воду, то вважай, що води у тебе не буде цілий день. Раз в день наливали в одноразовий стаканчик з сухого пайка окріп. Це була вся вода на день, а чекати суду доводилося досить довго. Якщо стаканчик з тріщинами, то вода лилась і можна було залишитися взагалі без води. Після суду, по шляху в камеру, кілька разів обшукували. Все, що не належить, – відбирали. Це стосується перш за все мобільних телефонів.

Д. Як годували в тюрмі?

А.Е. Те, що давали, є просто неможливо. В ізоляторі була можливість купити продовольство – наше консульство перераховувало гроші. Але вибір в тюремному ларьку самий мінімальний. Звичайна вода, предмети гігієни, мінімум продуктів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Гордон до Порошенка: ЧОМУ КОЛИ УКРАЇНА БУЛА В КРОВІ, ВИ НЕ ВІДДАЛИ ЦЮ КЛЯТУ ФАБРИКУ?”

Д. Книги були?

А.Е. Книги приносили, але рідко. У російській в’язниці убогий вибір літератури – іноді доводилося читати по три рази одне і те ж.

Д. Після того, як вас обміняли, начальство відзвітувало, що вас всіх нагородили і підвищили у званнях. Вам дали статус учасника бойових дій?

А.Е. Мені не дали УБС, мені нічого про це не відомо, може бути, буде, але поки немає. У званні теж не підвищили, я як і раніше звичайний матрос. Навіть не старший.

Д. Будеш служити далі?

А.Е. Так. Буду служити – мої плани пов’язані з ВМСУ. Хочу вступити у військово-морський вуз і стати морським офіцером.

Д. Але цей варіант теж може припускати негативні наслідки: Україна воює. Можна отримати поранення або знову потрапити в полон. Ти цього не побоюєшся?

А.Е. Якщо людина йде служити на контракт в діючу армію, то він завжди передбачає, що може статися всяке. Якщо йдеться про поранення, то я цього не боюся. Якщо йдеться про полон, то до цього заздалегідь підготуватися неможливо – ніколи не знаєш, може це статися, чи ні. Але я не боюся. Я служу Україні!


Розмовляв Олександр Сибірцев

Джерело: Думская

 
ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ- ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ!
Відкрита група · 528 учасників
Приєднатися до групи
Друзі! Запрошую прєднуватися до групи підтримки Президента України Володимира Зеленського, оскільки багато груп, котрі на початку декларували свою при…
 

Related posts

Справа Гладковського: у “Богдані” пригрозили зривом держзамовлення

admin

У РОСІЇ ЗВІЛЬНИЛИ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТВ’ЯЗНЯ, ЯКОГО ЗАТРИМАЛИ В КРИМУ Й КАТУВАЛИ СТРУМОМ. ВІН УЖЕ ВДОМА

admin

Журналісти показали реконструкцію подій нападу на Гандзюк

admin

Leave a Comment