-3.8 C
New York
Листопад 13, 2019
Інтерв’ю

“В України зараз відкрилося «вікно можливостей», важливо досягти результатів за рік-два” – Едгар Рінкевичс, міністр закордонних справ Латвії

 
ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ- ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ!
Відкрита група · 723 учасники
Приєднатися до групи
Друзі! Запрошую прєднуватися до групи підтримки Президента України Володимира Зеленського, оскільки багато груп, котрі на початку декларували свою при…
 

Ці дні, мабуть, – найбільш вдалий час для розмови з міністром закордонних справ Латвії. Нещодавно Рінкевичс побував із візитом в Україні, а незабаром очікується приїзд до Риги Президента України Володимира Зеленського. Крім того цього вікенду в латвійській столиці проходила традиційна дводенна конференція з безпеки The Rīga Conference. Глава МЗС Латвії брав участь у її дискусії «Чи може ЄС реформувати себе?», звідки прийшов у хорошому полемічному настрої.

ГОЛОВНЕ У МИРНИХ ПЕРЕГОВОРАХ – ПОЗИЦІЯ САМОЇ УКРАЇНИ

– Дискусія, з якої ви прийшли, актуальна і для України. Зараз нам знову підкидається думка, що країна даремно витрачає стільки сил, пробиваючи собі дорогу в ЄС. Мовляв, Євросоюз сам зараз у скрутному становищі… Які ж насправді резерви самореформування ЄС? Яке місце могла б зайняти в ньому Україна? І який її оптимальний шлях до Євросоюзу?

– Ого! Три питання – в одному. І кожне – на окрему книгу… Настрій щодо теми дискусії я б визначив, як оптимістичний. У Євросоюзу є хороші внутрішні ресурси для розвитку і реформ. Якщо говорити конкретніше за їх сегментами, ми бачимо, що потрібно розвивати спільну оборонну політику, спільну політику в сфері діджиталізації. Меншою мірою це стосується централізації в області зовнішньої політики, оскільки у низці питань точки зору країн ЄС відрізняються досить сильно. Але і це не страшно – потрібно спілкуватися, знаходити точки дотику, в яких ми зможемо домовитися. Думаю, що нова Єврокомісія, новий Європарламент (вибори були у травні 2019 року, – ред.) зможуть досягти деякого прогресу в посиленні Євросоюзу – в економічній сфері, а також у сфері оборони і зовнішньої політики.

Очікування, що Україна зможе зробити ривок у реформах, є не тільки в українському суспільстві, а й у Євросоюзі

Що стосується України. У вас теж новий уряд, новий президент, новий парламент. І це дає виборцям певну надію на здійснення реформ. Звичайно ж, очікування того, що Україна зможе зробити ривок у реформах – антикорупційних, в управлінській, в економічній сфері, є не тільки в українському суспільстві, а й у Євросоюзі. І, звичайно, є деякі очікування, що стосуються врегулювання на Донбасі. Але питання в тому, що це буде означати – виконання Мінських угод. І я розумію ті труднощі, які зараз є в українського керівництва. Довгий час, наприклад, триває обговорення, що таке «формула Штайнмаєра». У цьому питанні, мабуть, потрібно досягти якогось взаєморозуміння між Україною та європейськими партнерами. У розумінні, скажімо так, меж цієї формули. (Коли буде саміт в «нормандському форматі» це, як я бачу, буде одним із найбільш обговорюваних питань).

Дуже багато залежить від самої України: як далеко ви вважаєте за можливе піти в переговорному процесі, на яке застосування «формули Штайнмаєра» погодитися

При цьому дуже багато залежить від самої України: як далеко ви вважаєте за можливе піти в переговорному процесі, на які модифікації Мінської угоди, на яке застосування «формули Штайнмаєра» погодитися… Ми, зі свого боку, і далі будемо підтримувати Україну, наполягати на тому, що тільки повне виконання Мінської угоди може привести до якогось зняття санкцій із Росії, точніше – частини санкцій. Але тут, повторюся, найважливіша роль – у самої України, яка її позиція, як вона сформулює те, на що готова піти.

ПРИ РЕФОРМУВАННІ ВАЖЛИВО ПРОВОДИТИ ЧІТКИЙ АНАЛІЗ НАСЛІДКІВ

– Ви недавно були з великим візитом в Україні, мали там багато зустрічей, давали пресконференцію зі своїм українським колегою Вадимом Пристайком. Але це все формальні підсумки. А яка була психологічна атмосфера вашого візиту?

– В цілому, можу сказати, що я бачив налаштованість на реформи. У Києві я зустрічався з першими особами України, прем’єр-міністром, спікером Верховної Ради. А зовсім скоро, як ви знаєте, ми очікуємо тут у Ризі Президента Зеленського. Спілкування продовжиться… Я розумію, що зараз в Києві йде процес законотворчий, напрацьовується законодавча база. Уряд відсилає багато законопроєктів до парламенту, парламент їх розглядає, затверджує. Так що настрій на реформи, я б сказав, бойовий.

Але всякі реформи – дуже непростий процес. При проведенні політиками змін, скажімо, економічних реформ, завжди з’являються якісь проблеми, які потрібно невідкладно вирішувати. І в цілому, при проведенні реформ дуже важливо своєчасно робити чіткий аналіз можливих наслідків. Я вже вісім років міністр закордонних справ. І це мій четвертий… ні, якщо пам’ять не зраджує, мій п’ятий уряд. І я знаю, що при реформаторському настрої, але без достатнього аналізу, обґрунтування, можуть ставатися помилки. Дуже бажано їх уникати. В України зараз в сенсі змін відкрилося «вікно можливостей». Але потрібно пам’ятати, що воно закривається досить швидко. Тому важливо прораховувати реформи та їх наслідки, і не затягувати з їх проведенням. Дуже важливо досягти якихось результатів за рік-два. Важливо, щоб люди побачили ці результати. А якщо будуть позитивні зміни в економічній, у правовій сфері, то Україна зміцніє. І зможе більше уваги приділяти питанням євроінтеграції, які в українському порядку денному останніх років традиційно займають перші місця.

Важливо прораховувати реформи та їх наслідки, і не затягувати з їх проведенням. Важливо, щоб люди побачили результати

– За останні місяці, після припущень, що Росію можна повернути в G7-G8, після повернення РФ в ПАРЄ, склалося враження, що є певна готовність до пом’якшення позиції щодо країни-агресора без того, щоб вона зробила хоч якісь кроки назустріч. А яка ваша оцінка цієї ситуації?

– Перш за все хочу нагадати, що Латвія була принципово проти відновлення Росії в ПАРЄ. Ми в цьому питанні багато працювали з українськими партнерами і партнерами з інших країн, які дотримуються такої ж думки… В цілому ж, так, я в принципі, згоден з оцінкою, яку ви дали в питанні. На жаль, є така тенденція. І це конфузливо для багатьох – скажімо, для наших українських друзів і нашого суспільства тут, у Латвії. Однак потрібно працювати і діяти далі – в ситуації, що склалася. Мені здається правильним активно брати участь у Раді Європи, в ПАРЄ. Підіймати там всі ті питання, які повинні і можуть бути підняті: від прав людини в Росії до прав кримських татар, що порушуються в Криму. Знову і знову підіймати питання про агресію Російської Федерації проти України – в тій частині, яка є в компетенції Ради Європи. Мені здається, тут неправильно було б сказати: все, ми йдемо і більше не будемо брати участь у роботі цієї структури. Таким чином ми просто віддамо цю трибуну саме тим людям, яким не хотіли б нею поступатися. Образно кажучи, програний бій ще не означає програну війну. Просто потрібно працювати далі.

ПІСЛЯ 2014 РОКУ МИ ПОЧАЛИ БІЛЬШЕ ЦІНУВАТИ ЄВРОСОЮЗ

– Чи правильно я розумію, що це ваша дружня порада українським парламентарям?

– По-перше, я як міністр закордонних справ Латвії не можу давати порад навіть депутатам латвійського Сейму. По-друге, я тим більше не можу давати пораду парламентаріям інших країн. А по-третє, нагадаю, що у нас тут 6 вересня відбулася зустріч парламентських делегацій країн, які не підтримували рішення про повернення Росії права голосу в ПАРЄ. Це була хороша координаційна зустріч. І я думаю, що цей формат повинен працювати далі. Вважаю також, що він повинен працювати в Страсбурзі під час пленарних сесій, потрібно координувати свою діяльність після роботи в комітетах. Після цього виступи в ПАРЄ будуть більш ефективними і до депутатів з наших країн більше прислухатимуться. Але повертаючись до вашого уточнення: в нашому парламенті теж пройшли досить бурхливі дебати з приводу ПАРЄ, потрібно чи ні їхати туди, припиняти наше членство там чи ні. Зрештою наші депутати прийняли рішення, яке і я підтримую. У Страсбурзі вони не брали участі в деяких заходах, тим самим показуючи своє ставлення до подій. Але разом з тим на якихось інших важливих подіях їхній голос можна було почути. Я думаю, це правильно… Але це був жовтень, а нам вже треба думати про січень (сесії ПАРЄ проходять чотири рази на рік, остання була 30 вересня – 4 жовтня, наступна буде в січні 2020 року, – ред.)

– І останнє питання. Ви самі згадали, що перебуваєте на своїй посаді вже 8 років. Великий термін, для демократичної країни, мабуть, рекордний. Дуже цікаво почути від вас короткий екскурс, як змінювалася атмосфера в європейській дипломатії за ці роки впродовж двох періодів: 2011-2014-й і з 2014-го по теперішній час.

– Це дуже хороше запитання і прекрасна тема – знову ж для книги, для мемуарів… Дійсно, я став міністром закордонних справ рівно 8 років тому, в жовтні 2011 року. Це був ще період «перезавантаження відносин», ми теж багато працювали з Російською Федерацією. Також тісно працювали у межах «Східного партнерства» з багатьма країнами, особливо в частині укладення договорів про асоціацію. Тоді головними проблемами, великими кризами, що викликали загальну заклопотаність, були Сирія і Лівія. Території, прилеглі до південних кордонів Євросоюзу. І то часом здавалося, що з дня на день президент Асад буде повалений, і в країні встановиться демократія…

Я брав участь у тому драматичному Вільнюському саміті. Тоді було визначено часовий дедлайн – якщо до шостої ранку Україна погодиться поставити підпис про асоціацію, то ЄС її прийме

Істотні зміни почалися у 2013 році. Росія почала жорстко впливати на Вірменію, щоб зірвати підписання угоди про асоціацію з ЄС (тоді несподівано для багатьох президент Серж Саргсян натомість підписав договір про членство в Євразійському економічному союзі, ЄАЕС, – ред.). Потім був «український епізод». Я, до речі, брав участь у тому самому драматичному Вільнюському саміті. Тоді був поставлений… Не хотілось би казати «ультиматум»… Було поставлено часовий дедлайн – якщо до 6 години ранку Україна погодиться поставити підпис про асоціацію, то ЄС її прийме. Але тодішній президент Янукович, як ми пам’ятаємо, відмовився, і почався Євромайдан. У грудні 2013 року під час зустрічі міністрів закордонних справ (з ініціативи ОБСЄ) я побував на Майдані, побачив його атмосферу. Пізніше це почало розвиватися з кров’ю – страшно, жахливо…

І ось уже 2014 рік став поворотним у зміні мислення Євросоюзу. Дуже багато людей на континенті усвідомили, як різко, на їхніх очах змінився сенс слова «безпека». Зараз згадуючи свої перші два роки перебування на цій посаді, з певною часткою іронії можу сказати: це була хороша, спокійна робота. Найсуттєвіші турботи – про зовнішньоторговельні зв’язки, імпорт-експорт.

2014 рік став поворотним у зміні мислення Євросоюзу. Багато людей на континенті усвідомили, як різко змінився сенс слова «безпека»

Сьогодні все зовсім інакше. Все так швидко змінюється, виникають такі виклики для нашої безпеки, що вже нічого не можна вважати довгостроковим. Це дає більше адреналіну, з одного боку. А з другого – ми все більше цінуємо ті речі, які не так цінували раніше. От скажімо, Євросоюз. До 2014 року ставлення до нього тут у Латвії було зовсім неоднозначним. А зараз підтримка ЄС досить велика. Ми хочемо зберегти Євросоюз, причому після Брекзиту ця підтримка тільки зросла. Ми бачимо контингенти НАТО, які зараз для нашої безпеки перебувають у нас, в Естонії, в Польщі, в Литві. І ще – ми прекрасно розуміємо, що дуже багато в нинішній ситуації залежить від того, що відбувається в Україні. Від того, як Україна далі справлятиметься з викликами для її безпеки, її територіальної цілісності і суверенітету… Так що жити стало цікавіше, але жити не стало веселіше. Скажімо так.

Олег Кудрін, Рига

Фото: Олег Кудрін, Павло Багмут

Related posts

Зеленський: Я йду у президенти України

admin

Інтерв’ю з президентом Володимиром Зеленським, яке присвячується 100 дням його роботи. ВІДЕО

admin

Інтерв’ю без заголовка. Юрій Костюк, заступник керівника Офісу президента. ВІДЕО

admin

Leave a Comment